слушний

Borrowed from Polish słuszny, ultimately from Proto-Slavic *slušьnъ.

• IPA^(key): [ˈsɫuʃnei̯]

слу́шний • (slúšnyj)

1. good, right, pertinent, opportune (appropriate or useful for a certain purpose at a given moment)

   чекати слушної нагоди ― čekaty slušnoji nahody ― to wait for an opportunity, to wait for the right moment

   • 1996, Мирон Володін, Сорок років тому:

     Занадто довго чекав він на слушну мить, аби врешті нею знехтувати.

     Zanadto dovho čekav vin na slušnu mytʹ, aby vrešti neju znextuvaty.

     He had waited for the right moment for too long to ultimately ignore it.

   • 2021 January 27, Павло Кухта, “Прожитковий мінімум та індексація пенсій. У чому помиляється Кабмін”, in nv.ua‎^[1], archived from the original on 25 February 2022:

     Це не зовсім слушна ідея, від якої краще відмовитися.

     Ce ne zovsim slušna ideja, vid jakoji krašče vidmovytysja.

     It's not really a good idea, and it would be better to steer clear of it.

• Melnychuk, O. S., editor (1982–2012), “слушний”, in Етимологічний словник української мови [Etymological Dictionary of the Ukrainian Language] (in Ukrainian), Kyiv: Naukova Dumka

• “слушний”, in Словник.ua [Slovnyk.ua, Slovnyk.ua]‎^[2]
• “слушний”, in Горох – Словозміна [Horox – Slovozmina, Horokh – Inflection]‎^[3]