конечний

Ukrainian

Etymology

Inherited from Old Ruthenian коне́чный (konéčnyj)[1], from Old East Slavic коньчьнꙑи (konĭčĭnyi), from Proto-Slavic *konьčьnъ.

Pronunciation

  • IPA(key): [kɔˈnɛt͡ʃnei̯]

Adjective

коне́чний • (konéčnyj)

  1. absolutely necessary; mandatory; indispensable
    Боже, яке кончене! ― Bože, jake končene! ― Oh my God, what an absolute mess!
    Праця - се не тілько твердий обов'язок чоловіка, але прямо условина його життя, конечна для життя так, як повітря до дихання ― Pracja - se ne tilʹko tverdyj obovʺjazok čolovika, ale prjamo uslovyna joho žyttja, konečna dlja žyttja tak, jak povitrja do dyxannja ― Work is not only a firm duty of a man, but directly a condition of his life, necessary for life as air is for breathing

Declension

Declension of коне́чний (hard)
singular plural
masculine neuter feminine
nominative коне́чний
konéčnyj 		коне́чне
konéčne 		коне́чна
konéčna 		коне́чні
konéčni
genitive коне́чного
konéčnoho 		коне́чної
konéčnoji 		коне́чних
konéčnyx
dative коне́чному
konéčnomu 		коне́чній
konéčnij 		коне́чним
konéčnym
accusative animate коне́чного
konéčnoho 		коне́чне
konéčne 		коне́чну
konéčnu 		коне́чних
konéčnyx
inanimate коне́чний
konéčnyj 		коне́чні
konéčni
instrumental коне́чним
konéčnym 		коне́чною
konéčnoju 		коне́чними
konéčnymy
locative коне́чному, коне́чнім
konéčnomu, konéčnim 		коне́чній
konéčnij 		коне́чних
konéčnyx
vocative коне́чний
konéčnyj 		коне́чне
konéčne 		коне́чна
konéčna 		коне́чні
konéčni

References

  1. ^ Bulyka, A. M., editor (1996), “конечный”, in Гістарычны слоўнік беларускай мовы [Historical Dictionary of the Belarusian Language] (in Belarusian), numbers 15 (катъ – коречный), Minsk: Belaruskaia navuka, →ISBN, page 263

Further reading

This article is issued from Wiktionary. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.