духівник

Ukrainian

Inherited from Old Ruthenian духовникъ (duxovnik),^[1]^[2]^[3] from Proto-Slavic *duxovьnikъ (“cleric”). Compare Old Czech duchovník, Russian духовни́к (duxovník), Belarusian духо́ўнік (duxównik).

духівни́к • (duxivnýk) m pers (genitive духівника́, nominative plural духівники́, genitive plural духівникі́в)

(Eastern Orthodoxy) confessor (a priest who hears confession and then gives absolution)
Synonym: спові́дник m (spovídnyk)

Declension of *духівни́к*
(pers velar masc-form accent-b)
	singular	plural
nominative	духівни́к duxivnýk	духівники́ duxivnyký
genitive	духівника́ duxivnyká	духівникі́в duxivnykív
dative	духівнико́ві, духівнику́ duxivnykóvi, duxivnykú	духівника́м duxivnykám
accusative	духівника́ duxivnyká	духівникі́в duxivnykív
instrumental	духівнико́м duxivnykóm	духівника́ми duxivnykámy
locative	духівнико́ві, духівнику́ duxivnykóvi, duxivnykú	духівника́х duxivnykáx
vocative	духівнику́ duxivnykú	духівники́ duxivnyký

^ Hrynchyshyn, D. H., editor (1977), “духовникъ, духовник”, in Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. [Dictionary of the Old Ukrainian Language of the 14ᵗʰ–15ᵗʰ cc.] (in Ukrainian), volume 1 (А – М), Kyiv: Naukova Dumka, page 332
^ Hrynchyshyn, D. H., editor (2001), “духовникъ, духовьнїкъ”, in Словник української мови XVI – 1-ї пол. XVII ст. [Dictionary of the Ukrainian Language of 16ᵗʰ – 1ˢᵗ half of 17ᵗʰ c.] (in Ukrainian), numbers 8 (десѧтинный – дѣдичство), Lviv: KIUS, →ISBN, page 139
^ Zhurawski, A. I., editor (1989), “духовникъ”, in Гістарычны слоўнік беларускай мовы [Historical Dictionary of the Belarusian Language] (in Belarusian), numbers 9 (дорогоценный – жеребей), Minsk: Navuka i tekhnika, →ISBN, page 107

Rusanivskyi, V. M., editor (2013), “духівник”, in Словник української мови: у 20 т. [Dictionary of the Ukrainian Language: in 20 vols] (in Ukrainian), volumes 4 (д – жучо́к), Kyiv: Ukrainian Lingua-Information Fund, →ISBN, page 521
“духівник”, in Горох – Словозміна [Horox – Slovozmina, Horokh – Inflection]‎^[1]